ТРИВАЄ МАСЛЯНИЙ ТИЖДЕНЬ - НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ

На Масницю українські господині готували здебільшого молочні страви. У цей тиждень, що перед Великим постом, уже заборонялося їсти м’ясо, сало, жири тваринного походження, проте табу ще не поширювалося на молоко та яйця, без котрих не обходилося жодне скоромне тісто. Годилося щодня готувати макітру вареників із сиром, щедро посмачених вершковим маслом або сметаною. Це була головна їжа протягом тижня. Побутувало прислів’я: «Чекайте, вареники, прийде й на вас Масниця!».
Були й інші приказки і примовки: «Вареники доведуть, що вже й хліба не дадуть»; «Є і дрова, і вода, аби ще сир та мука, то б вареників наварила!»; «Сметаною вареників не збавиш»; «Дав Бог – Масниці діждали, то вареників ся понаїдали!».
На Масницю прагнули наїстися на запас – на цілих довгих сім тижнів весняного Великого посту. Не завжди це вдавалося, й тоді лише жартували: "Масляниця-баламутка Обіцяла сиру й масла та не хутко"; або: "Масниця надурила: Маслом-сиром поманила, А вареників не варила".

З понеділка до середи ще працювали, а з четверга святкували: родичі, куми, сусіди ходили одне до одного в гості, влаштовували гостини і складки, готуючи кожен якусь страву або зносячи продукти в одну хату, де й готували. Складки найчастіше були жіночі, куди чоловіків лише запрошували. Цього тижня, збираючись разом, годилося просити у всіх вибачення. Коли ішли в гості, то, переступивши поріг, тричі кланялися на три боки і промовляли: “Батьку, простіть мене!”. Батько відповідав так само тричі: “Бог простить!”. За тим просили прощення у матері, братів, сестер, навіть у малих дітей, і лише потім заходили в хату й сідали за стіл.